Храми благочиння

Свято-Покровський храм

 

с. Бородані

 

Адреса: с. Бородані Богуславського району Київської області

Настоятель: протоієрей Богдан Синичин,

контактний номер телефону: (096)975-49-97

 

Історична довідка

 

Бородані – село на правій стороні Росі. У XVIII столітті село налічувало 674 жителів. Місцевість між Розкопанцями і Бороданями просто чудова. Не дивно, що тут розташовано безліч баз відпочинку. Над Бороданями пагорби вкриті густим лісом. Але варто піднятися на будь-який з них, і відкриється казковий краєвид: сосновий бір, заросла очеретами заплава, кілька мандруючих русел, острови й села, що розкинулись у широкій долині Росі. Їхати в Бородані варто хоча б заради фантастичного краєвиду Росі. Найкраща точка для огляду над стрімким крутосхилом ховається за сосновим гайком біля знаку "Бородані" - туди спеціально приїздять закохані пари.

 

Згідно із записами українського краєзнавця Лаврентія Похилевича, в Бороданях у 1745 році в часи володіння княгині Вишневецької був побудований Свято-Воскресенський храм, який мав 43 десятини землі і був зарахований до 7-го класу. Подальша його доля невідома, а у 1800 році на його місці збудували сучасний Свято-Покровський храм.

 

Як не дивно, але Свято-Покровський храм стоїть не на пагорбі, а майже у заплаві – в долині. Спуститися  до храму потрібно аж у низ, в село, вельми стрімкою дорогою. Своїми доволі простими архітектурними формами та вертикальною шалівкою невелика триглава церковиця нагадує ранні зразки української дерев’яної архітектури клітського типу, чим і представляє історико-архітектурний інтерес. Покровська церква має «пристройки к бабинцу и апсиде». Стіни її вертикально обшиті вагонкою. На західному фасаді є двоколонний портик. Лаврентій Похилевич писав, що в храмі була «запрестольная икона Божьей Матери замечательна [своей] величиной, давностью и живописностью. Догадываются, что она находилась и в церкви предшествовавшей нынешней».

 

В радянські часи, після Жовтневого перевороту 1917 року, церкву зачинили та винесли з неї все, що можна було. «Найняли сектантів-суботників для того, щоб зафарбувати увесь розпис храму», та почали використовувати приміщення, як склад для міндобрив. Після Другої світової війни в храмі запрацював Будинок культури, де демонстрували кінофільми та проводили танці.

 

У 1990-х роках служби в Свято-Покровському храмі відновилися. В церкві лишалась ікона Страшного Суду, зображення якої майже повністю щезло через те, що в дерев’яному приміщенні зберігалися міндобрива. Очевидці розповідають, що чудом з початком служб, ікона почала обновлятись. В нинішній час вона як новонаписана. Теж саме трапилось й з плащаницею.

 

У 2009 році в церкві за кошти прихожан було зроблено ремонт: пофарбували стіни та обгородили. Церква потребує подальшого ремонту, але в маленькому селі тяжко зібрати необхідні кошти.

 

Храм діючий та є пам'яткою архітектури національного значення. Він відрізняється стрункими, архаїчними, гармонійними пропорціями і висхідною композицією. Враження від нього залишається зворушливе, його фотогенічність не викликає сумнівів.

 

З 2002 року настоятелем храму є о. Богдан Синичин. Служби проводяться регулярно.

 

Використані матеріали:

«Сказания о населенных местностях Киевской губернии», укладач Л. Похилевич, видавець О. Пшонківський, 2007

Бородані. Дерев’яні храми України. http://www.derev.org.ua/kyivska/borodani.htm

Маленков Р., Година О. Дванадцять маршрутів Київщиною. К., Грані-Т, 2008, с.95

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР http://ua.vlasenko.net/_pgs/index.html

 

© 2017 bogblag.org.ua


(04561) 5-38-00


09700, Київська обл.,
м. Богуслав, вул. К.Маркса, 6.

Разработка сайта Echizh