6 лютого православні християни урочисто вшановують пам'ять блаженної Ксенії Петербурзької

Згідно з народним переказом, блаженна Ксенія народилася в першій половині XVIII століття, приблизно між 1719 і 1730 роками.

Її батька звали Григорієм, а ім'я матері невідомо. По досягненні повноліття Ксенія Григорівна поєдналася шлюбом з придворним півчим - Андрієм Федоровичем Петровим, і жила з чоловіком, який досяг чину полковника в Санкт-Петербурзі.

Після раптової кончини чоловіка двадцятишестирічна Ксенія вибрала для себе важкий шлях юродства, добровільного божевілля заради Христа. Вона пожертвувала свій будинок у приході Матфієвській церкві одній зі своїх знайомих, переодяглася в одяг чоловіка, відгукувалася тільки на його ім'я і говорила, що він живий, а Ксенія померла.

Якогось певного місця проживання Ксенія не мала. Здебільшого вона цілий день бродила по Петербурзькій стороні, переважно в районі парафії церкви святого Апостола Матфія, де в той час жили в маленьких дерев'яних будиночках небагаті люди.

Блукаючи цілими днями по брудним, немощеним вулицями Петербурга, Ксенія зрідка заходила до своїх знайомих, обідала в них, розмовляла, а потім знову відправлялася мандрувати. Де вона проводила ночі, довгий час залишалося невідомим. Цим зацікавилися не тільки жителі міста, але й місцева поліція.

Вирішено було довідатися, де проводить ночі ця дивна жінка і чим вона займається. Виявилося, що Ксенія, незважаючи ні на яку пору року і погоду, йшла на ніч у поле і тут у колінопреклонній молитві простоювала до самого світанку, поперемінно роблячи земні поклони на чотири сторони.

На сімдесят першому році земного життя вона заснула сном праведниці. Тіло її було поховано на Смоленському кладовищі.

Після багаторічного народного шанування блаженна Ксенія Петербурзька була зарахована до лику святих у 1988 році на Помісному Соборі Руської Православної церкви.

 

Тропар

Нищету Христову возлюбивши, безсмертныя трапезы ныне наслаждаешися, безумием мнимым безумие мира обличивши, смирением крестным силу Божию восприяла еси, сего ради дар чудодейственныя помощи стяжавшая, Ксение блаженная, моли Христа Бога избавитися нам от всякаго зла покаянием.



Матеріал з http://religions.unian.ua/

 

30 СІЧНЯ - ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ПРЕПОДОБНОГО АНТОНІЯ ВЕЛИКОГО

Преподобний Антоній народився в коптській багатій християнській сім'ї. Згідно переказів, його батьки померли, коли хлопцю було всього двадцять років, залишивши йому турботу про маленьку сестру.

Одного разу, під час богослужіння, молодий чоловік почув євангельські слова: «Якщо хочеш бути досконалим, іди, продай маєток твоє і роздай бідним, і будеш мати скарб на Небі, і йди слідом за Мною».

Антоній прийняв це як веління згори і відмовився від батьківського спадку, а турботу про сестру доручив знайомим йому християнським дівам.

Незабаром він залишився в повній самоті у Фіваїдській пустелі, де прожив двадцять років, лише іноді зустрічаючи людей, які приходили до нього за порадою.

Підкріплюваний Богом, він витримав всілякі спокуси від бісів. Такий спосіб життя зробив його відомим і навколо місця його усамітнення виникли житла його послідовників.

До середини IV століття він стає главою всіх єгипетських пустельників, але не дивлячись на прагнення до самотньої молитви, преподобний не залишався осторонь від церковних подій.

Він прихистив Афанасія Олександрійського, який рятувався від переслідувань, а потім на його прохання прийшов в Олександрію підтримати православ'я проти аріан. У знак подяки Афанасій склав його життєпис, який став неоціненним джерелом відомостей про труди преподобного.

Повернувшись у пустелю, він через деякий час помер на 105 році життя.

Точне місце його смерті і поховання невідоме, але вважається, що в 529 році за часів імператора Юстиніана його мощі були знайдені і урочисто перенесені в Олександрію. Потім в 623 році їх перенесли до Константинополя, а звідти в 980 році у Французьке королівство.

Тропар

Ревнителя Илию нравы подражая, Крестителю правыми стезями последуя, отче Антоние, пустыни был еси житель и вселенную утвердил еси молитвами твоими. Темже моли Христа Бога спастися душам нашим.

 

Матеріал з  http://religions.unian.ua/

 

23 СІЧНЯ — ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ СВЯТИТЕЛЯ ФЕОФАНА САМІТНИКА ТА 200 РОКІВ З ЙОГО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

50 СОВЕТОВ И ИЗРЕЧЕНИЙ СВЯТИТЕЛЯ ФЕОФАНА


Духовная жизнь

 

1.    Не говорите: «Не могу». Это слово — не христианское. Христианское слово: «Вся могу». Но не сам по себе, а об укрепляющем нас Господе.

2.    Угрюмая, отталкивающая жизнь не есть Божия жизнь. Когда Спаситель сказал постящимся, чтобы умывались, голову помазывали и причёсывали, то разумел именно, чтобы не угрюмничали.

3.    Враг обычно подбегает и твердит: не спускай, иначе заклюют. Врет он. Лучшее охранение от заклевания — смиренная уступчивость.

4.    О частом причащении ничего нельзя сказать неодобрительного. Но мера в месяц однажды или два раза — самая мерная.

5.    С одним Евангелием или Новым Заветом можно целый век прожить — и все читать. Сто раз прочитай, а там всё равно всё будет недочитанное.

6.    Следует о житейских делах хлопотать, как о Господнем поручении и как пред Господом. Когда так настроитесь, то ни одно дело житейское не отдалит вашей мысли от Бога, а, напротив, приблизит к Нему.

7.    С весёлыми не знакомьтесь, а с богобоязненными.

8.    Есть люди, кои думают, что расширяют круг свободы в неограничении своих желаний, но кои на деле походят на обезьян, самовольно запутывающих себя в сети.

9.    Когда придет самовосхваление, собирайте тогда все из прежней жизни, чего, по совести, похвалить не можете и завалите этим восстающие помыслы.

Детальніше...

Дочірні категорії

© 2017 bogblag.org.ua


(04561) 5-38-00


09700, Київська обл.,
м. Богуслав, вул. К.Маркса, 6.

Разработка сайта Echizh