14 жовтня — церковне свято Покрови Божої Матері

«Діва нині предстоїть у церкві та із сонмом святих невидимо за нас молиться Богові», — так у піснеспіві, який лунає цього дня в храмах, оспівується духовний сенс цього свята.

Дивовижно, але греки, спадкоємці духовної традиції Візантії, зовсім забули це святкування – після захоплення в 1453 році Царгороду турецькими військами згадка про святкування Покрову зникає з Візантійських святців. Вона з’явиться в грецьких богослужбових книгах лише після Другої Світової, але традиція відзначати Покров там так і не відродиться.

Натомість у нас та на теренах усіх держав — духовних наступниць Київської Русі — це святкування входить до числа великих церковних свят і відзначається з особливою урочистістю.

Сталася ця дивна подія в Х столітті в Константинополі.

Місто оточили вороги: за одними історичними даними, це були сарацини, за іншими версіями – наші далекі предки, русичі-язичники. Греки були не в силі захиститися від них. У надії на милість Божу імператор звелів усім зібратися для молитви у Влахернському храмі, де зберігалася Риза Божої Матері.

О четвертій годині ночі святий Андрій, Христа ради юродивий, до речі – слов’янин за походженням, підвів у молитві очі догори і побачив Божу Матір в оточенні ангелів і багатьох святих: Пречиста Діва слізно молилася за християн, а потім зняла сяючий покров, яким було вкрито Її голову, та розгорнула його над усіма, хто тієї ночі молився в храмі.

Підбадьорені розповіддю про небесне заступництво Богородиці, греки, хоча й з малими силами, рішуче взялися захищати рідне місто та здобули перемогу.

За останніми історичними дослідженнями, церковне свято Покрови Пресвятої Богородиці було встановлене в Київській Русі за сприяння святого благовірного князя Володимира Мономаха (хоча існує й інша версія).

Здавна Свято Покрову Пресвятої Богородиці особливо вшановується в Україні – саме на честь Покрову освячено більшість козацьких церков, Покровським був головний храм Запорізької Січі, бо з перших років свого існування українське козацтво в своїх молитвах зверталося до Божої Матерії з надією, що Пречиста покриє своїм омофором православне воїнство під час відстоювання прабатьківської віри чи звільнення братів і сестер з бусурманського полону.

І хоча козацьке військо зазвичай було нечисленним, як і колись захисники Константинополя, але Божа Мати так само милостиво розкривала Свій святий Покров над тими, хто з вірою Христовою звершував праведну справу.

Дивовижне явлення Покрови Божої Матері було відкрите двом людям – блаженному Андрію, Христа ради юродивому, та його учню, блаженному Єпіфанію.

Спостерігаючи це дивне видіння, учитель запитав учня: «Чи бачиш, брате, Царицю і Госпожу, Яка молиться за увесь світ?» На що почув: «Бачу, отче, та вжахаюся…»

Збереглося кілька цікавих діалогів між Андрієм та Єпифанієм, які є добрим повчанням для християн і по сьогодні.

Ось один із них: якось Єпифаній поцікавився в Андрія: «Що означають слова Господа «не будьте багатослівні в молитві»?» На що отримав такий коментар свого блаженного вчителя: «Багатослів’я, сину, полягає в тому, що деякі, стоячи на молитві, говорять: «Господи! Подай мені їжу, і пиття, і багатство, і честь, і владу, і таке інше…» — і все це замість того, щоб зітхнути: «Господи! Згрішив я! Прости й помилуй!» Бог не хоче, щоби ми просили зайве, натомість хоче, щоб ми передусім шукали Царства Божого і Правди Його – тоді й решта того, що нам насправді потрібно, обов’язково нам додасться».

Ще раз вітаючи з церковним святом Покрови, усім нам побажаємо: по-перше – чистоти очей нашого серця, щоб вони були здатні відчувати дотик Небесного Світу до нашого земного життя.

По-друге – розуміння, що наших особистих сил не вистачить, аби захистити фортецю власної душі від зовнішніх нападників.

І по-третє, частіше підіймати очі догори та уважніше вдивлятися в Небо, долучаючи до цього тверду надію на Бога та щиру молитву.

Пресвята Богородице, покрий нас від усіляких бід та спокус Твоїм Святим Омофором!

Джерело: http://orthodoxy.org.ua