24 квітня православні християни урочисто святкують Вхід Господній в Єрусалим

 

Вхід Господній в Єрусалим – християнське свято, яке відзначається в неділю за тиждень до Великодня.

 

Про цю подію розповідають у своїх Євангеліях всі чотири євангелісти - Марк, Матвій, Лука та Іоанн.

 

У євреїв був звичай: царі і переможці в'їжджали до Єрусалиму на конях або ослах, і народ урочистими вигуками, з пальмовими гілками в руках зустрічав їх.

 

Виконуючи пророцтва Старого Завіту, Христос саме таким урочистим чином в'їжджав в Єрусалим, але не як Цар земний або переможець у війні, а як Цар, Царство Якого не від світу цього, як Переможець гріха і смерті.

 

Це царське прославляння Христа перед Його смертю Церква згадує для свідчення, що страждання Спасителя були вільними.

 

На Русі це свято давно називається Вербною неділею. Назва походить від того, що на це свято віруючі приходять з гілками, як правило, вербових рослин – верби чи інших дерев, які першими розпускаються навесні, в ознаменування тих гілок, які різали іудеї, що зустрічали Ісуса в Єрусалимі.

 

Звичайно, на півдні використовують квіти і гілки інших дерев, як правило, пальм.

 

На Русі, де таких дерев немає і, де першою розпускається верба, з давніх часів стали використовувати її гілки, тому і саме свято стало називатися Вербною неділею.

 

Тропар

 

Общее воскресение прежде Твоея страсти уверяя из мертвых воздвигл еси Лазаря, Христе Боже. Темже и мы, яко отроцы победы знамения носяще, Тебе Победителю смерти вопием: осанна в вышних, благословен Грядый во имя Господне.

 

Матеріал з http://religions.unian.ua/

 

23 квітня - Лазарева субота

Велике чудо Спасителя, воскресіння Лазаря, згадується Православною Церквою у суботу на шостому тижні Великого посту (напередодні Вербної неділі) кожного року, починаючи ще з апостольських часів.

 

У той час у селищі Віфанії захворів Лазар, брат Марфи і Марії. Господь любив Лазаря і сестер його і нерідко відвідував це благочестиве сімейство. Коли ж Ісус взнав про хворобу свого друга, Він промовив:  «…Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею» (Ін 11:4). Та Лазар помер за чотири дні до приходу Ісуса в Віфанії. Коли Спаситель прийшов і почув цю звістку, Він просльозився. Христос наказав прибрати камінь від печери, де був похований Лазар і заговорив до нього. Померлий одразу ж воскрес і вийшов з похоронного місця. Звістка про це диво швидко рознеслася по всій Юдеї, і весь народ вітав Спасителя повагою і величав як царя. Після воскресіння Лазар прожив тридцять років, став єпископом, і всюди проповідував християнство.

 

Саме після цієї надзвичайної події з'явилася ідея вбити Христа. Церква донині вважає воскресіння Лазаря справжнім дивом, здійсненим Христом під час земного шляху. В часи проповідей Лазаря на Кіпрі багато православних знаходили притулок у підземеллях церкви, де в подальшому і був похований сам Лазар. Сьогодні цей храм у місті Ларнаці біля вівтаря прикрашає ікона із зображенням Святого Лазаря, який сидить у кріслі, а по боках його дві сестри Марфа і Марія. Поруч розташована гробниця Святого та святе джерело. Віруючі шанують і зберігають пам'ять про великого єпископа Лазаря: схиляються на коліна перед святим місцем, везуть додому цілющу воду із джерела.

 

День вшанування воскресіння Лазаря випадає на Великий піст, коли православні відмовляються від багатьох улюблених продуктів. Але саме в Лазареву суботу можна пригощатися стравами з рибної ікри, готуються гречані млинці та каша. Дозволяється навіть випити трохи вина.

 

Ранкова служба в цей день також особлива. Усі богослужіння, які проходять в православних церквах, відрізняються своєю урочистістю та значущістю. Виконуються пісні і тексти, які в основному є частиною недільного служіння, розповідаються історії про воскресіння Лазаря та про його подальше життя. Ближче до вечора освячуються гілки верби, які потім роздають і з ними віруючі стоять до кінця служби. Відомо, що освячені гілки оберігають оселю від напастей і хвороб. У день Лазаревої суботи також відбувається літургія свт. Іоана Златоуста із деякими змінами. Саме цей великий день нагадує православним про порятунок після смерті та про воскресіння в кінці земного життя.

 

У п’яту неділю Великого Посту Православна Церква урочисто вшановує пам'ять преподобної Марії Єгипетської

Преподобна Марія, прозвана Єгипетською, жила в середині V і на початку VI століття.

 

Марії виповнилося лише дванадцять років, коли вона пішла зі свого будинку в місті Олександрії. Вільна від батьківського нагляду, молода й недосвідчена Марія захопилася порочним життям. Так 17 років Марія жила в гріхах, поки милостивий Господь не звернув її до покаяння.

 

За збігом обставин Марія приєдналася до групи прочан, які прямували до Святої Землі. Пливучи з паломниками на кораблі, Марія не переставала спокушати людей і грішити. Потрапивши в Єрусалим, вона приєдналася до прочан, які прямували в храм Воскресіння Христового.

 

Люди широким натовпом входили в храм, а Марія біля входу була зупинена невидимою рукою і ніякими зусиллями не могла увійти в нього. Тут вона зрозуміла, що Господь не допускає її увійти у святе місце за її нечистоту.

 

Охоплена жахом і почуттям глибокого покаяння, вона стала благати Бога пробачити гріхи, обіцяючи докорінно виправити своє життя. Побачивши біля входу в храм ікону Божої матері, Марія стала просити Богоматір заступитися за неї перед Богом. Після цього вона відразу відчула в душі просвітлення і безперешкодно увійшла в храм.

 

Марія виконала свою обіцянку змінити своє життя. З Єрусалиму вона пішла в сувору і безлюдну Йорданську пустелю і там майже півстоліття провела в самоті, у пості і молитві.

 

Старець Зосима, який жив у Йорданському монастирі святого Іоанна Предтечі, промислом Божим зустрівся в пустелі з преподобною Марією, коли та вже була глибокою старицею. Він був вражений її святістю і даром прозорливості.

 

Розлучаючись із Зосимою, преподобна Марія попросила його через рік знову прийти в пустелю, щоб причастити її. Старець у призначений час повернувся і причастив преподобну Марію Святих Таїн.

 

Прийшовши в пустелю ще через рік у надії бачити святу, він вже не застав її в живих.

 

Старець поховав тіло святої Марії там у пустелі, у чому йому допоміг лев, який своїми кігтями вирив яму для поховання тіла праведниці.

 

Це було приблизно в 521 році.

 

Тропар

 

В тебе, мати, известно спасеся еже по образу, приимши бо крест, последовала еси Христу, и деющи учила еси презирати убо плоть, преходит бо, прилежати же о души, вещи безсмертней. Темже и со Ангелы срадуется, преподобная Марие, дух Твой.

 

Матеріал з http://religions.unian.ua/

 

Подай нам, Господи, «подвигом добрым подвизатися»

Преп. Иоанн, писатель Лествицы, явился на Синай когда ему было всего 16 лет. Здесь он всецело предал себя совершенному послушанию, с отложением всякой своей рассудительности. На 20-ом году жизни он постригся в иночество. Затем по смерти старца Мартирия, под руководством которого он подвизался 19 лет, преп. Иоанн удалился в пустыню Фола, где и начал проводить свою жизнь в строгом посте, молитве, уединении и безмолвии, уклоняясь от разного рода, особенно внешних, подвигов. Хотя он и уклонялся от внешнего делания, зато он был глубоко проникнут чувством покаяния и источал обильные слезы, непрестанно сокрушаясь о своих грехах. Вообще вся его жизнь была непрестанная молитва и безпримерная любовь к Господу Иисусу Христу.

 

После сорокалетних подвигов он сделался игуменом Синайской обители, но через 4 года снова все оставляет и удаляется в уединение, где мирно отходит ко Господу (около 563 года), имея от роду 80 лет.  Величайший из подвижников благочестия, преп. Иоанн не только сам достиг высоты духовного совершенства, но и другим оставил руководство для их духовной жизни, написав душеспасительное сочинение — «Лествицу», где представил 30 ступеней духовного восхождения. В «Лествице», описывается борьба подвижника благочестия с пороками и страстями: чревоугодие, блуд, сребролюбие, гордость, тщеславие, гнев и проч., которые одинаково свойственны как иноку так и мирянину. Вместе с тем, «Лествица» так же служит руководством к воспитанию добродетелей для всех христиан (таких, как например: кротость, целомудрие, терпение, смирение, молитва и др.).

 

 

Изображая путь постепенного восхождения к нравственному совершенству, «Лествица» — есть верное и надежное руководство к духовной жизни для всех ревнующих о благочестии и спасении души, что важно сегодня, в наши дни духовного оскудения. Образ преп. Иоанна Лествичника особенно поучителен нам в дни Св. Поста, когда каждый из нас призывается к подвигу поста и молитвы. Истинный подвиг — есть путь вольного самоограничения нашей жизни, предпочтение высших ценностей — ценностям низшим. Нам никогда нельзя ставить интересы плоти выше запросов духа.

 

Мiр всегда боялся аскетического подвига. Подвижник, аскет в представлении сынов века сего, всегда казался чем-то суровым, безжалостным, мрачным, лишенным радостного и полного приятия жизни. Путь подвижника — это путь прямой линии, кротчайшего расстояния между человеком и Богом. В образах святых подвижников, Св. Церковь показывает нам, на что способен человек с помощью Божией.

 

Да, это трудно! Но с Богом все возможно человеку — говорит Евангелие. Конечно же, не все могут быть как преп. Иоанн, но бороться с грехом, чаще заглядывать во внутренняя своего духовного мира: чем мы живем? для кого мы живем? что главное в нашей жизни? — работать над исправлением себя — это обязанность и долг каждого из нас.

 

Нам нужно изменить себя, стремясь к подобию Христа, подготовить и встретить св. Пасху не только телесно, но духовно обновленными.

 

Поэтому Св. Церковь в дни Великого Поста особенно призывает нас положить «начало благое» в нашей духовной жизни, имея перед собой пример и молитвенное предстательство святых и вечно живых подвижников христианского благочестия, указывающих нам путь в Царствие Небесное.

 

Подай нам, Господи, «подвигом добрым подвизатися», «течение поста совершити», сохранить веру и неосужденно поклониться Св. Христову Воскресению (из заамвонной молитвы Литургии Преждеосвященных Даров).

 

Материал из сайта http://nspm.kiev.ua

 

Дочірні категорії

© 2018 bogblag.org.ua


(04561) 5-38-00


09700, Київська обл.,
м. Богуслав, вул. К.Маркса, 6.

Разработка сайта Echizh